Проблемні аспекти відчуження майнового паю члена КСГП (майнового сертифікату)

        Проблемні аспекти відчуження                       майнового паю члена КСГП                           (майнового сертифікату)

 

Вікторія Кришталь

Юрист

 

   З часу реорганізації колишніх колгоспів минуло доволі часу. Тенденція закупівлі у селян майнових сертифікатів збільшується. Разом з тим, практика засвідчує масове недотримання діючих правових норм переходу права власності на розпайоване майно. У зв’язку з цим пропонуємо розглянути основні аспекти, яких потрібно дотримуватися при відчужені майнового паю, зокрема при купівлі-продажу Свідоцтв про право власності на майновий пай члена КСГП (майнових сертифікатів) не власниками майнового паю, в тому числі придбання Свідоцтв юридичними особами, форма договору та оподаткування при відчуженні майнового сертифікату.

  Постановою Кабінету Міністрів України № 177 від «28» лютого 2001 р. затверджений Порядок визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, згідно якого – майновий пай підтверджується видачею члену колективного сільськогосподарського підприємства (надалі – КСГП) Свідоцтва встановленого зразка з гербовою печаткою та підписом голови сільської ради (або іншої місцевої ради).

   Майновий сертифікат засвідчує наявність у власника частки (паю) колишнього КСГП, який в подальшому спільно використовується. Свідоцтво є на руках у тих селян, хто в натурі пай не отримали і використовують його спільно з іншими співвласниками.

   Також є відкритим питання невитребуваних майнових паїв, – це майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства або іншої особи, що має на нього право, які невідомі або не отримали в установленому порядку право власності на майновий пай. Такі паї, мають залишатись на балансі правонаступника до часу, поки їх власники не визначаться. Зрозуміло, що таким людям Свідоцтво не могло бути видано. Але на практиці є випадки, коли Свідоцтво видане, але людина не писала заяви щодо спільного часткового використання паю. Тобто її пай залишився в категорії невитребуваних паїв. Отже, Свідоцтво на практиці може підтвердити і невитребувані паї. Останнє вкрай важливо розуміти при купівлі-продажу Свідоцтв, яка спільна-часткова власність за кожним з них стоїть.

   Проблемним способом відчуження Свідоцтв про право власності на майновий пай члена КСГП (майнових сертифікатів) є купівля-продаж особою, яка не є власником майнових паїв. Серед яких купівля-продаж Свідоцтва як цінного паперу. Проте такий шлях із самого початку є незаконним. Оскільки, майновий сертифікат – не є цінним папером згідно діючого в Україні законодавства, адже не засвідчує взаємовідносин між особою, яка його випустила (місцевою радою) та його власником, не передбачає виплату доходу, а, головне, його не включено до переліку видів цінних паперів, що функціонують в Україні. А тому, придбання Свідоцтв по аналогії з акціями незаконно.

  Також розглядають Свідоцтво як пай (частку) в новоутвореному підприємстві. Але це також не відповідає чинному законодавству України, бо у підприємстві частку посвідчують інші документи (наприклад установчі документи виробничого сільськогосподарського кооперативу) і те, що на руках у людей є непогашені Свідоцтва зовсім не означає, що за ними є майновий пай.

 Вивчивши нормативну базу, вважаємо, розумним підходом до купівлі-продажу майнового сертифікату розглядати варіант погодження цих операцій з рішеннями співвласників, що виходять із спільного володіння, користування і розпорядження майном.

  Також потрібно розуміти, що Спілка співвласників майнових паїв не є юридичною особою, створюється шляхом легалізації у виконавчому комітеті с/р. Основною метою діяльності Спілки є представництво та захист інтересів співвласників у відносинах з орендарями, покупцями майна, органами державної влади та управління.

   Існуюча практика купівлі-продажу Свідоцтв без узгоджень з співвласниками виходить за межі діючого правового поля України. Оскільки, у відповідності до глави 26 «Право спільної власності» Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) співвласник має право самостійно розпоряджатись своєю часткою, проте таке право має бути узгоджене з іншими співвласниками.

    До ч. 2 п. 2.4 Рекомендацій щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, Наказ Міністерства аграрної політики України № 315 від 20.05.2008 р. – управління майном, що перебуває у спільній частковій власності відповідно до укладеного договору про порядок володіння та користування майном, здійснюється через загальні збори співвласників.

   Так, згідно статті 362 ЦК України, у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.

   Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов’язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає (ст. 114 ЦК України).

   Якщо бажання придбати частку у праві спільної часткової власності виявили кілька співвласників, продавець має право вибору покупця.

   І лише, якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна – протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі. Тому, в будь - якому разі, кожен з членів Спілки співвласників повинен мати уявлення про паї, які продаються. Обов’язковість такого інформування забезпечується ч. 4 ст. 362 ЦК України.

   У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред’явити до суду позов про переведення на нього прав та обов’язків покупця. Одночасно, позивач зобов’язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець. До таких вимог застосовується позовна давність в один рік. Передача співвласником свого переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності іншій особі не допускається.

   Отже, покупець Свідоцтва, тим більше, якщо він не входить до складу співвласників, має попередньо узгоджувати такі операції з Уповноваженою особою або Комітетом/Спілкою громадян-співвласників. Діюче законодавство України не вказує яким рішенням співвласники мають погодити такі операції, але вбачається, що це має бути рішення зборів співвласників, а покупець Свідоцтва повинен мати витяг з протоколу таких зборів.

   Таким чином, покупець майнових паїв може стати ним лише у разі відмови решти співвласників від права переважного набуття. За наявності такої відмови покупець набуває право власності на майно, посвідчене майновим сертифікатом.

   В Україні існує судова практика оскарження договорів купівлі-продажу майнових паїв у зв’язку з недотриманням переважного права на купівлю таких паїв. Проте, така вимога щодо переважного права не розповсюджується на інші види цивільно-правових договорів, наприклад на договір дарування. Тому доцільніше право власності на перший майновий пай набувати шляхом укладання договору дарування майнового паю. Після одержання первинним набувачем права власності на перший майновий пай на нього вже не розповсюджуватиметься обмеження щодо придбання майнових паїв інших співвласників, і виникає право придбати інші майнові паї на підставі договорів купівлі-продажу.

   До договорів відчуження майнового паю обов'язково додаються копії договору про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній (частковій) власності, та акт приймання-передачі майна співвласниками від підприємства-правонаступника, довіреність на ім'я голови комітету (уповноважену особу) спілки (об'єднання) громадян-співвласників майна на право представляти їхні інтереси, рішення зборів співвласників про продаж часток у спільній власності.

   Перехід права власності визначається п. 13 Порядку визначення розмірів майнових паїв членів КСП та їх документального посвідчення, Постанова № 177 КМ України від 28.02.2001 р., – «право власності на предмет договору у покупця виникає з моменту одержання в установленому порядку Свідоцтва про право власності на майновий пай…».

   Тому новий власник, який не переоформив на своє ім’я свідоцтво про право власності, не набуває права власності на майно, право на яке посвідчене майновим сертифікатом.

   Для отримання нового свідоцтва у разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування до сільської, селищної або міської ради подаються посвідчені в установленому порядку:

   - копія відповідної цивільно-правової угоди або копія свідоцтва про право на спадщину;

 - попереднє свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства.

   Після отримання зазначених документів сільська, селищна або міська рада вносить відповідні зміни до списку осіб, які мають право на майновий пай підприємства, та анулює попереднє свідоцтво, про що робиться запис у книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. Усі подані документи формуються в окрему справу. Факт оформлення свідоцтва засвідчується гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради. Оформлені свідоцтва реєструються у книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства.

   Видача свідоцтва громадянину проводиться безоплатно. Відмову у видачі свідоцтва можна оскаржити в судовому порядку. У разі втрати чи пошкодження свідоцтва громадянину видається дублікат, про що робиться відповідний запис на бланку свідоцтва.

  Часто відмовою видачі нового Свідоцтва є факт не засвідчення договору відчуження майнового паю нотаріально. Сумніви щодо форми договору виникають тому, що до складу пайового фонду КСГП входить як рухоме так і нерухоме майно.

 Проаналізувавши чинне законодавство України можна з впевненістю зробити висновок, що нотаріальне посвідчення договору з відчуження майнового паю законодавцем не вимагається. Однак таке посвідчення може бути здійснене, якщо одна з сторін виявить таке бажання.

   В основу таких тверджень покладено розуміння того, що майновий пай не є річчю та являє собою майнове право особи на певну, не визначену в натурі, частину спільного майна. Не можна стверджувати, що володіючи майновим паєм особа володіє і часткою в нерухомому майні пайового фонду. Адже, майновий пай може бути виділений «за структурою», коли в складі майнового паю особі виділяється в натурі частка від кожного виду майна пайового фонду, в тому числі частка у нерухомому майні, або ж пай за згодою співвласників виділяється особі в натурі окремим майном одного чи декількох видів, до якого нерухомість може і не входити.

   Про відсутність законодавчих вимог щодо нотаріального посвідчення договорів про відчуження майнових паїв неодноразово роз’яснювалось Міністерством аграрної політики України, зокрема листами від 06.09.2001р. №37-25-1-12/7842, від 20.04.2005р №37-17-2/5492. Однозначною в цьому питанні є і судова практика.

   Таким чином, якщо орган, уповноважений видавати нові свідоцтва про право власності на майновий пай замість старих, вимагає нотаріального посвідчення договору з відчуження майнового паю, такі дії органу є незаконними та можуть бути оскаржені до суду.

    Відповідно ст. 325 ЦК України, суб’єктами права приватної власності можуть бути і юридичні особи, в даному випадку вважаємо це стосується і придбання майнових сертифікатів. Типовим Свідоцтвом (Постанова № 177) не передбачено реквізитів для реєстрації в ньому юридичної особи. Проте вважаємо, що юридичні особи після придбання Свідоцтв можуть вимагати від місцевих рад підтверджень на володіння паєм (часткою) у спільній власності. Окрім того, радимо внесення відповідних змін і до договору про спільне володіння, користуватися і розпоряджатися майном, і до Статуту об’єднання співвласників, щоб новий власник паю – юридична особа – за вказаними документами поставила придбані паї (частки) на облік.

    Входження нового власника до об’єднання громадян-співвласників, з придбаним на підставі Свідоцтв майном, засвідчує частку останнього у спільній власності та право на управління спільним майном з усіма витікаючими з цього наслідками.

   Отже, для придбання майнових паїв в пайовому фонді особою, яка не є власником майнових паїв, по-перше, потрібно, документально узгодити такі операції з об’єднанням співвласників паїв, по-друге, перереєструвати перехід власності в місцевій раді, по-третє, якщо покупцем є юридична особа, поставити придбану частку на баланс.

   Окремо звертаємо увагу і на оподаткування у разі відчуження майнового паю. Відповідно до пп. 165.1.40 п. 165.1 ст. 165 розділу IV Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПК України) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума доходу, отриманого платником податку внаслідок відчуження акцій (інших корпоративних прав), одержаних ним у власність в процесі приватизації в обмін на приватизаційні компенсаційні сертифікати, безпосередньо отримані ним як компенсація суми його внеску до установ Ощадного банку СРСР або до установ державного страхування СРСР, або в обмін на приватизаційні сертифікати, отримані ним відповідно до закону, а також сума доходу, отриманого таким платником податку внаслідок відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) за нормами безоплатної передачі, визначеними статтею 121 Земельного кодексу України залежно від їх призначення, та майнових паїв, безпосередньо отриманих ним у власність у процесі приватизації.

   Отже, умовою не оподаткування доходу, отриманого особою від продажу майнового сертифікату, є отримання майнового паю у власність в процесі приватизації та відчуження сертифікату безпосередньо власником паю.

   У випадках відчуження паю не прямим власником, в тому числі при відчуженні спадкоємцем майнового сертифікату – дохід, одержаний від такого продажу, буде оподатковуватись на загальних підставах. Згідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 ПК України. Згідно із пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування податку до бюджету.

   Отже, враховуючи викладені нюанси радимо укладати договори відчуження майнового паю в межах правового поля України задля уникнення проблем у майбутньому!

Категория публикации: